пʼятниця, 16 серпня 2013 р.

Подорожі Україною: Тригір'я, Дениші (Житомирщина) / Ukraine trip: Trygirya, Denyshi (Zhytomyr region)


Привіт усім! Наші подорожі Україною тривають. Цього разу ми їдемо на їншу частину Волині - Житомирщину. Тут серед скель протікає річка Тетерів. На горах височіє Спасо-Преображенський Тригірський чоловічий монастир. Історія монастиря добре викладена Ось Тут. Скажу лишень, що місце надзвичайно мальовниче, чимось нагадує Подільський край - Сатанів, Ушицю, Дністер.                    
                 
                   
Всем привет! Ми продолжаем путишествовать по  Украине. В этот раз мы едим на другую часть Волыни - Житомирщину. Тут среди скал течет река Тетерев. На горах возвышается Спасо-Преображенский Тригорский мужской монастырь. История монастыря хорошо описана  Тут. Скажу только, что место живописное, чем-то напоминает Подольский край - Сатанов, Ушицу, Днестр.


                                         



Річка Тетерів невеличка, майже потічок, але трохи нижче монастиря її перекриває дамба.


Река Тетерев небольшая, почти ручеёк, но немного ниже монастыря её перекрывает дамба.






 Ось це водосховище, яке затопило старовинні монаші келії, видовбані в скелях.


Это водохранилище, которое затопило кельи монахов, выдолбленые в скалах.


Ящірки бігають просто під ногами.

А ящерицы просто под ногами бегают.



Впритул до Тригір'я розкинулося село Дениші. Відоме воно усім скелелазам країни. Цілий каскад гранітних скель над Тетеревом.

Близ Тригорья раскинулось село Деныши. Оно известно всем скалолазам страны. Целый каскад гранитных скал над Тетеревом.




 Перлиною Денишів є маєток родини цукрового магната Терещенка. Казково багаті меценати Терещенки десь тут у лісах заховали свої скарби. Пошукаємо? ))

Палац понищено, територію викуплено. І на стінах обдертого палацу написано - фото платні. )) Ги-ги. Жіночка з місцевих пошепки попросила нас заховати камери, бо з Київа має приїхати якийсь важнєцкий депутат, а земля і палац тепет ним викуплені і дан прєказ гроші брати з заїжджого люду за фотографування. Ось так, панове.


Жемчужиной Денышей можно назвать имение сахарных магнатов Терещенков. Сказочно богатые Терещенки где-то в лесах зарыли клад. Поищем?  ))
Имение разрушено, территорию выкупили. И на стенах ободраного дома ниписано - фото платные.)) Ха-ха. Женщина из местных шепотом попросила нас спрятать камеры, ведь из Киева должен приехать важный дядька депутат, а земля и дом теперь ему принадлежат, и велел он с народа деньги брать за фотографирование . Вот так, господа.


Колись палац був багато декорований ліпниною.

Когда-то дом был декорирован лепниной.


Такий левик зберігся.

Лев сохранился.

І башти шмат.

И руины башни.

Найбільше сподобалиося мені напівкруглі сходи, чи то ганок такий був?

Мне очень понравились полукруглые ступеньки, а может это крыльцо такое было?




Нам сподобалося у Денишах. А позаяк вони на шляху нашого постійного курсування (з доми до дому - траса Хмельницький-Київ), то ми вирішили - придбаємо палатку, спальники і в Дениші!
Приїздіть, не пошкодуєте.

По секрету: скарб Терещеників ми знайшли!!! Це надзвичайної краси природа - соснові ліси, гранітні скелі, мальовничий Тетерів.

І далі буде...!

Нам понравилось в Денышах. А так как они на пути наших поездок (из дома домой - трасса Хмельницкий-Киев) мы решили - купим палатку, спальники и в Деныши!

По секрету: сокровища Терещинков мы нашли!!! Это неописуемой красоты природа - сосновый лес, гранитные скалы, живописный Тетерев.

Продолжение следует...!


P.S.  
Об'єктивно, поживши трохи у блогосвіті, я зрозуміла, що народ тут переважно з Росії, україномовних блогів не так уже й багато. Народ з України волею долі непогано читає російську.  А от росіянам  з українською буває важкувато. Спершу сподівалася на перекладач - але він не те що не працює, він зараза такий кострубатий. )))
Загайно писати двома мовами, тим паче, що російська написова у мене гальмує трохи. Переконалася, що перекладач мене не врятує. Тому, для зручності моїх читачів, писатиму двома мовами.

Однак!!!  Основна мова мого блогу - українська. Я нею думаю, пишу, дихаю.
Отже, Welcome!


Объективно, пожив чуть-чуть блогожизнью, я поняла, что народ тут в основном из России, украиноязычных блогов не так много. Народ из Украины волею судьбы неплохо читает по-русски. А вот россияне с украинским бывает сложновато. Сначала надеялась на переводчик - но он не то что не работает, он зараза такое мелет. )) 
Накладно писать на двух языках, тем более, что написательный русский у меня тормозит. Убедилась - переводчик меня не спасёт. Поэтому, для удобства моих читателей,  писать буду на двух языках. 


НО!!! Основной язык моего блога - украинский. Я на нем думаю, пишу, дышу.
Ну что же, Welcome!

13 коментарів:

  1. Оксанко, твої мандрівні розповіді такі захоплюючі!!!

    P.S. ти теж на 2х мовах вирішила писати?

    ВідповістиВидалити
  2. Дякую, сонечко!

    А про мови - це ти мене остаточно переконала. (Я написала причини у пості). Я довго думала, бо не раз стикалася з тим, що не можу прочитати потрясний блог - фінський, угорський, а перекладач ...

    ВідповістиВидалити
  3. Чудові фотографії, замок просто неймовірний! Можна тільки уявити собі- яким красивим він був колись.
    Бачу, все більше україномовних блогів переходять на дві мови - жорстокі реалії:) Я поки не планую писати російською-тяжко і довго мені нею пишеться. І крім того, на таку велику кількість рукодільних блогів просто мусить бути хоча б якийсь відсоток українських блогів. Хай і незначний

    ВідповістиВидалити
  4. Дякую! Він дійсно був неймовірний, нажаль, ніяк не можу в інеті знайти старі фото маєтку.

    Так, Олю, реалії, але для мене вони не жорстокі. Мені важко й довго писати російською, а думати ще важче. Насправді, не знаю, як довго так писатиму... Українські блоги повинні бути, і їх мусить ставати дедалі більше. Саме ми повинні їх множити. Двомовність не тому, що я хочу комусь догодити, ні. Якраз навпаки, нікому догоджати не збираюся. Блоги, у яких мені дорікнули за україномовні коментарі, більше не коментую. А людям, які могли щось не зрозуміти з того, що пишу - перекладу. Ось для них і розпочала цей експеримент. Не знаю, чи приживеться. Буду рада й вдячна почути думки з цього приводу.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Пробуй, може так і краще буде. Просто мені шкода, що україномовних блогів так небагато, вже не кажу про інші- білоруські наприклад- за весь час в блогопросторі може зо три таких зустрічала. Просто в мому блозі переважно все-таки картинки, опису не так багато, а зображення перекладу не потребують:) Якщо я коментую чийсь блог з Росії, то пишу російською-бо я в гостях у цієї людини, в її блогохатці. Надіюсь, всі рукодільниці різних країн будуть жити і творити мирно-незважаючи на різні мови:)
      Хай щастить!

      Видалити
    2. Спробую, там, де тексту багато. Мій блог не перестане бути україномовним. Запевняю.))Мені теж зустрічалося лише кілька блогів білоруською... Нажаль... їх мало..
      Я не хочу в жодному разі розпалювати ніяких ворожнеч, ні. Мова повинна єднати, викликати бажання її вивчити. Згодна, блогохатка - приватна територія, але коментуючи щось я теж залишаю частинку свого світу. ))Було приємно, коли росіяни не лише намагалися зрозуміти, але й відповідали мені українською!

      Видалити
  5. Бажаю успіхів в твому експерименті! :)

    ВідповістиВидалити
  6. Дякую за чергову мандрівку, я завжди із захопленям роздивляюся і читаю такі пости:) Бачу, бачу, двомовний... Не знаю, що сказати... Майже до свого повноліття я спілкувалася виключно російською, про розмовну українську навіть не було мови:) Це було ніби якось немодно, непотрібно, зайве, одним словом. Але з часом - дякую викладачам з училища - несміливі спроби заговорити призвели до того, що тепер я так само - думаю, дихаю українською, уявляєш?:) Але російська теж завжди зі мною, бо маю купу родичів там, і це зручно, коли володієш не тільки однією мовою... Та все ж переходити не збираюся:) Підтримаю україномовну блогосферу, а відповідатиму на коментарі мовою коментатора:)

    ВідповістиВидалити
  7. Я теж із задоволенням читаю про подорожі. ))
    Знаю багато росіян, які все життя спілкувалися російською, а потім із різних причин вивчали українську та спілкувалися нею.Ти молодчинка. Знати кілька мов - це круто.
    Те, що українська мова за часів нашого дитинства-юності була "не в моді" теж пам'ятаю. Я виросла в україномовній родині,хоча мама добре володіла російською - це вона мене її навчила, непогано розуміла німецьку. Мій син росте у двомовній сім'ї. Чоловік спілкується російською, хоча й українську знає непогано.

    Двомовний блог - експеримент, важко писати російською, хоч і знаю її непогано, але думки українською. )) Тому побачимо.

    ВідповістиВидалити
  8. Оксана, спасибо! Люблю читать твои посты, переводчик всё-таки немного искажает смысл, поэтому очень благодарна тебе за твой труд! Но всё же, если тебе неудобно писать на русском, продолжу чтение с переводчиком, ведь,например, англоязычные не пишут для меня на русском)))
    Храм сказочный!!! Спасибо тебе!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую тобі, Іринко. Храм дійсно казковий. Таке спокійне місце. З мово - я вирішила писати двома мовами там, де багато тексту. Дякую за розуміння!

      Видалити
  9. Оксана, спасибо огромное за эту историю! В Житомире родился мой сын. И село Дениши мне знакомо, где по горам лазила когда-то... Уже несколько лет живу в России. До слез хочется обратно. Спасибо тебе. Да! Пиши по-украински! Скучаю по украинскому языку, очень люблю его. Говорить тут не с кем - тебя читать буду!

    ВідповістиВидалити

Я завжди рада спілкуванню з Вами!

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...