субота, 31 серпня 2013 р.

Про Я: три ключі від генетичного коду.

Скільки себе пам'ятаю, стільки бабуня вишиває... Ні, не так. Вишивала вона ще до моєї появи на світ, і навіть до маминої -  "ще за молодості", як бабуня каже. Уся наша хата квітла її рушниками, скатертинами, килимами, картинами та подушками. І мене навчила змалечку голку тримати. Хоч професійною вишивальницею я не стала, перший ключ від родинного коду я отримала.



Скільки моя мама себе пам'ятала, стільки її мама, моя бабуня, співали. Поруч завжди була пісня та вишиття. Збиралися усією родиною у свята і співали. Моє дитинство усе меньше купалося в бабусиній пісні... Родинні горе та клопоти підрізали пісні крила.
Та пам'ять поколінь невмируща. Уже студенткою я її записала. Бабусину пісню.  Так я отримала другий ключ.

Красу слова прищепила мені мама. Її поезія лейтмотивом пройшла через моє дитинство. У часи тотального дифіциту української книжки, української мови, української думки в нашому домі їй завжди було затишно. Я отримала третій ключ.

Три ключі від генетичного коду сформували мій світоголяд. Ніколи не знаєш, куди виведе тебе життєва стежка. Блукала вона коридорами РДГУ (м. Рівне), сіяла добре-вічне у школах-університетах, записувала фольклор  та захищала десиртацію, народжувала сина...і  вивела мене до Ляльки.
Саме текстильної ляльки, шитої-вишитої своїми руками, з мереживом-пацьорками, лавандової та ванільно-кавово-коричної. У Ній  усі три ключі від генетичного коду моїх предків.


Банально-життєве:

  1. Обожнюю свою сім'ю та пишаюся своїм родом!!! 
  2. Мені цікаво досліджувати генеологію власного роду. Мій прадід був теслею та пісічником. Мав гарну пам'ять і знав усіх -усіх своїх родичів. А ще його знали усі довкружні села. Він робив вози та колеса до них.
  3. Люблю своє дитинство, хоч пам'ятаю його фрагментарно. Пригадую, як бабуня і дідусь розповідали мені казки. Саме розповідали, а не читали. Я ще застала справжнісіньку піч у прабабусиній хаті. І навіть там полежала. )) Яблука-калаталки з прадідового саду смакота неймовірна! Коли ними потрусити, зернятка будуть торохтіти, калАтати Тому й калАталки. ))
  4. Колекціоную Янголів. Маю невеличку колекцію. Віднедавна у ній оселилися ще й феї та ельфи. 
  5. Закохана у вінтаж, стиль бОхо, кантрі, хіппі.
  6.  Обожнюю старовинні речі. Ті, що з історією. Люблю красиві і практичні речі. Одяг з натуральних тканин, вишивку, плетені речі, шиті власноруч.  
  7. Люблю готувати якусь смакоту. Особливо пекти печиво чи домашній хліб. Фанатію від різноманітних формочок. У мене їх безліч. ))
  8. Не люблю хатні справи, надто багато часу забирають. Але ненавиджу безлад. Тому прибираю часто.
  9. Люблю порпатися в городі: садити-поливати-збирати. Відсутність городу в Києві компенсується вазонами. 
  10. Завела рибок. Кілька років у нас акваріум. Суперова штука, скажу я вам. Медитативна.
  11. Обожнюю собак. Але усе життя у мене живуть кішки. (((
  12. Люблю читати синові на ніч, а потім з ним розмовляти перед сном.
  13. Заздрю людям, які уміють малювати. У мене не виходить. Хоч в родині є схильність до правильного тримання пензлика в руках - дідусь мій Степан гарно малював. 
  14. Мріяла стати журналістом, але пішла до іншого вузу. 
  15. Поважаю людей, які цінують свою мову, культуру, традиції і знаються на інших.
  16. Найбільше люблю кінець літа й початок осені. Коли усе барвисте, пахуче і смачне. Зиму люблю за Різдвяні та Новорічні свята. У дитинстві бігала з дівчатами щедрувати.
  17. Не люблю нещирих людей. З людьми, які мені несимпатичні, намагаюся не спілкуватися.
  18. Впадаю в ступор від людського хамства й наглості. 
  19. Дуже емоційна. Вважаю це головним своїм недоліком.
  20. Люблю церкви. Особливо слухати церковні дзвони та хоровий спів. Роздивлятися фрески та мозаїку. Найбільше люблю Володимирський собор у Києві. За дивну атмосферу та Врубеля. Старовинні дерев'яні церкви для мене узагалі космічне диво.
  21. Львів люблю за дивну атмосферу старої Європи, а Київ за церкви. 
  22. Мрію про власний будинок. І щоб неодмінно з великою кухнею, кабінетом-бібліотекою, ігровою. І щоб садочок-городик навколо. Велика тераса, крісло-гойдалка, плед, кава і улюблена книга. Поруч чоловік у кріслі з якимось чтивом. Діти граються на галявині. А біля твоїх ніг лежить шотландський сеттер. Крясота! 


Пішла втілювати життєві мрії! :) І Вас запрошую. )

Буду надзвичайно рада діалогу з Вами! У коментаряд запитуйте-відповім із задоволенням на усі Ваші запитання! )) 



20 коментарів:

  1. Оксанко,аж до серця дістала... до самого-самісінького дна...
    Ти взагалі особлива...

    ВідповістиВидалити
  2. Оксанко, дуже гарно і цікаво написано - ти найсправді Майстер слова. Дуже приємно було пізнати тебе трішки краще. В дещому ми з тобою дуже схожі, от тільки собак я не дуже люблю)))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, Наталю. Я аж зніяковіла. Я не Майстер, просто я слово дуже люблю )).

      Видалити
  3. Оксаночка очень интересно было почитать! Знаешь я тоже застала бабушкину настоящую печь ,дом перешел к родителям и сделав ремонт построили другую,тоже с лежанкой .Но это уже не то ,стало красивее а вот душевность что ли исчезла .Все только лишь в воспоминаниях :( Зато мы себе на даче уже оторвались -построили сразу две печки! :)Не поверишь ,вот пол часа назад я пришла с церкви:) Стояла ,слушала хор ,так красиво ,было чувство что поют Ангелы ,хоть и знаю кто поет но все же .Пусть твоя мечта о домике обязательно исполнится!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Які ви молодці, Наталочко! Піч це річ неперевершена. Я давно не чула хорового співу. (( Але надолужу неодмінно.

      Видалити
    2. А какое в ней все вкусное мммм . Ездили вчера -купили чугунок маахонький:))) Буду учиться в нем готовить в печи :))

      Видалити
    3. Молодчинка! А рогачі маєш? Ними чавунки виймала моя бабця.

      Видалити
  4. Приятно, что ты нам открываешься) нашла некоторые сходства с собой даже) пусть твои мечты сбываются, а твои принципы только помогают в твоем пути!

    ВідповістиВидалити
  5. Оксано, було дуже приємно познайомитися з тобою ближче, багато знайшла спільного, що було приємно :) Оксано, хочу подякувати за таку глибоку, важливу та цікаву тему: ключі від генетичного коду. Було дуже корисно та цікаво прочитати.

    ВідповістиВидалити
  6. Оксана, какая ты... цельная, настоящая!!! В тебе столько всего по настоящему хорошего! Спасибо,я пошла думать...

    ВідповістиВидалити
  7. Оксано, так душевно. Мене виховували не рідні бабуся та дідусь (мама з дитбудинку). Але це були незвичайні люди. Особливо бабуніни сестри. Вважаю що коли старші люди не ставляться до молоді зверхньо, тоді й відбувається єднання поколінь.
    Пункт 22 – такая знайома мрія. Тільки ще кицю на коліна покладу:)))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, Світланко. Єднанню поколінь сприяє порозуміння, це точно.
      Нехай твоя мрія теж збувається. А киця завжди поруч. ))

      З дитинства я просила у мами кицю чи собачку, але собачку більше. Мені не дозволяли - у селі є, тішся.
      Якось до нас в квартиру через балкон прийшла чорна кішка. Сама прийшла і стала у нас жити. Мама її залишила. Це була її кішка. Пері (Персіта). Розумаха! Ось так у нашому домі оселилися коти й киці.
      А собака - мрія. Але, якби ми жили у власній квартирі, а не винаймали, песик у нас би вже був давно.

      Видалити
  8. Захоплююче й дуже гарно! Я із задоволенням дізналася більше про тебе, Оксано!
    Дуже смачно читати таку гарну мову. Дякую!

    P.S. Щодо пункту №19 - повне співпадіння :)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, Наталю. З пунктом 19 боротися не виходить. Тому, ми так і живемо - я і пункт 19. )))

      Видалити
  9. раніше не читала, виявляється стільки цікавого, світлого... І так приємно, що бачу багато спорідненого.
    Мені теж дуже не вистачає кімнати-бібліотеки... ну хоч би маленький ганок. який був у моїх дідуся і бабці, журнальний столик і два м'які розлогі крісла, та полиця з книгами до самої стелі... скільки найкращих моїх дитячих годин там пройшло... тепер трохи щемить від цих спогадів.

    ВідповістиВидалити

Я завжди рада спілкуванню з Вами!

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...